Медичне страхування не гарантує якість, – Уляна Супрун
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Останнім часом все більше політиків намагаються звести дискусію довкола трансформації системи охорони здоров’я до простого вибору між “страховою” та “нестраховою” медициною. Причому перша система начебто в рази краща, що й обговорювати тут нічого.
В. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун вирішила навести декілька кейсів, які допоможуть розібратись у цьому.
Будь-яка система охорони здоров’я складається з двох частин: фінансової (звідки ми беремо кошти) та організаційної (як ми їх витрачаємо на забезпечення людей медичними послугами).
Супрун пропонує розглянути два класичні приклади фінансування охорони здоров’я: німецький та британський. І там, і там — високі показники здоров’я та якості послуг, то ж цікаво розуміти, в чому рецепт успіху
В Німеччині фінансова складова системи — система соціального медичного страхування. З доходів працівників та роботодавців держава збирає частку коштів (всього понад 15%), які йдуть в лікарняні каси (німецький аналог страхових компаній).
В Британії інша система фінансування — тут медицина фінансується з загальних податків, а не з податків на доходи, як в Німеччині. Загальні податки, такі як ПДВ та акцизи, включені до ціни товарів, які люди купують в магазинах. Будь-хто, хто купує товари та послуги в Британії, фінансує її охорону здоров’я.
Що з організацією надання послуг в цих країнах? І там, і там приватні та комунальні заклади конкурують між собою за публічні кошти, гроші ходять за пацієнтом, є гарантований пакет послуг, а послуги поза ним — платні. Це ринок медичних послуг, де як і на будь-якому ринку перемагає якість для клієнта (пацієнта), – зазначає Уляна Супрун.
Який можна зробити висновок?
Завдяки ринковій системі надання послуг Британія та Німеччина, які мають різні фінансові системи, демонструють співмірні показники якості. Страхові моделі медицини однаково ефективні з нестраховими, якщо вони впроваджуються у ринкових умовах.
Щоб переконатися, що це дійсно важлива складова нашого рівняння, розглянемо кейс ще однієї країни, – додає Супрун.
Це кейс Росії. Її фінансова система — страхування за німецькою моделлю. В 1990-х там впровадили регіональні страхові фонди, на початку 2010-х створили один загальнонаціональний фонд.
Вже понад 20 років Росія живе при “страховій медицині”, але “щасливе майбутнє” чомусь не наступає — Росія у хвості міжнародних рейтингів здоров’я та якості надання послуг.
Чому ж чарівна пігулка страхової медицини не спрацювала? Відповідь — у моделі надання послуг. Росія, так само як Україна, понад 25 років зберігала систему Семашка й продовжує її зберігати зараз. Там немає ринку надання медичних послуг — всі заклади у державній чи комунальній власності, вони не конкурують, а утримуються, гроші ходять за стінами, а не за пацієнтами, зарплати медиків жорстко регламентовані бюджетною “сіткою”, – наголошує Супрун.
Змінивши систему фінансування охорони здоров’я, Росія лишила “совок” там, де пацієнт отримує послуги. Там немає ринку, вибору та конкуренції, тому й немає якості послуг.
Найголовніше запитання — яким буде рівняння охорони здоров’я в Україні?
Саме через совєцькі принципи організації роботи закладів українці ніколи не отримували якісних послуг. І бояться опинитися у закладах охорони здоров’я. Подібна до британської модель, яка діє в Україні, ефективна для країн з великою кількістю соціально незахищеного населення та значним тіньовим ринком. З пенсіонерів, безробітних (реально та неофіційно працевлаштованих) та студентів ми не можемо брати відрахування з доходу — вони де-факто чи де-юре його не мають. Але всі ці верстви купують товари та послуги, платять ПДВ та акцизи й фінансують, в тому числі охорону здоров’я. 20% кожного вашого чеку з супермаркету йдуть в бюджет, зокрема, на медицину, – стверджує Супрун.
Мета МОЗ — трансформувати другий компонент і створити ринкову систему надання послуг.
Ми створюємо умови для конкуренції: залучаємо приватні заклади, дозволяємо пацієнту вільно обирати заклад та лікаря, перетворюємо медичні заклади на некомерційні підприємства з ринковими зарплатами для лікарів. Ми розраховуємо економічно реалістичний гарантований пакет медичних послуг, який ви зможете отримати замість абстрактної “безкоштовної медицини”. Ми не удаємо, що досі живемо в Совєцькому Союзі, а рухаємося до європейських практик, які дійсно мають значення.
На жаль, за обіцянками “страхової медицини” часто приховують свою некомпетентність у питаннях охорони здоров’я або банальне запозичення ідей “геніальних” реформ від північного сусіда.
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
